Три принципа генеративного коучингу

Добрий день!

У цій статті я коротко розповім про те, що таке породжувальний (генеративний) коучинг, опишу три принципи генеративного коучингу та його відмінності від інших коучингових підходів. Намагатимусь передати, що в ньому такого чарівного й особливого, що два відомих на весь світ терапевти й тренери (Стівен Гілліген і Роберт Ділтс) вже багато років докладають зусиль, щоб познайомити з ним людей і поширити ці знання по всій земній кулі.

Генеративний (породжувальний) коучинг — від англ. Generative — творчий, креативний, потоковий, такий, що створює щось нове, чого не було раніше. Генеративний коучинг виріс із праць Стівена Гіллігена з його теорії самоставлення та генеративного трансу (Generative trance).

Щоб описати відмінності породжувального підходу від інших, зробимо експрес-екскурс в історію розвитку терапевтичних методів.

На початку 20-го століття, коли психологія сформувалася як наука, перші види терапії були орієнтовані переважно на проблему, на дослідження минулого й динаміки розвитку, і за своєю основою — вербальні. Тобто це діалог, розмова між терапевтом і клієнтом.

З середини 20-го століття розвиваються сучасні види терапій і класичний коучинг. Вони більш короткострокові, менш авторитарні, орієнтовані на теперішнє й майбутнє, з’являється більша різноманітність технік і методів роботи.

До характеристик класичного коучингу породжувальний (генеративний) коучинг (і генеративний транс) додає увагу до вибудовування особливого породжувального творчого стану. Коли ми діємо з нього, коли ми з цього стану, з цієї якості уваги й присутності в моменті ставимо мету, робимо крок, спілкуємося з кимось — сама якість стану така, що вона перетворює проблему — на ресурс. Це один із ключових моментів, завдяки яким породжувальний (генеративний) коучинг відрізняється від інших видів коучингу.

Тобто породжувальний коучинг — це те, що є в інших видах коучингу, плюс акцент на стані, в якому людина перебуває. На вирівнюванні, вихованні, навчанні клієнта створювати певний, дуже міцний, дуже дружній зв’язок між «тілом і розумом», між нашою несвідомою, творчою, емоційною стороною і когнітивною, логічною, структурною.

І ми плавно підходимо до, власне, трьох принципів генеративного коучингу, які є його підґрунтям та на базі яких будується робота.

Що ж це за три принципи, які так сильно відрізняють породжувальний коучинг від інших «коучингів» на ринку?

Перший принцип (пресупозиція) генеративного коучингу звучить так:
Креативність — це діалог між нашим творчим началом і нашим логічним, структурним началом.

Між нашою уявою, мріями, фантазіями, тобто доступом (який є лише в людських істот) до чогось такого, чого ще не існує у світі. Те, що ми можемо уявити, але його ще немає у втіленому світі. Нашою уявою, яка рухає людство вперед і завдяки якій ми змінили вигляд планети за останні 2000 років.

І водночас це зв’язок із нашим логічним розумом, який із цього величезного світу можливих варіантів — як мені вчинити, що мені створити, що обрати, якої форми чашку виліпити — обирає один і втілює його в життя.

Тому важливі обидва ці розуми, обидві ці навички: здатність намріяти, уявити безліч способів розв’язання і водночас здатність обрати з цієї множини — один-єдиний і втілити його у світ. І коли є збалансованість між цими двома навичками — тоді життя стає креативним, творчим, і здатність справлятися з різними завданнями й складними життєвими ситуаціями посилюється.

Другий принцип (пресупозиція) породжувального коучингу говорить:
Те, що ми називаємо реальністю, створюється за допомогою наших фільтрів.

Існує три типи фільтрів сприйняття й інтерпретації, тобто створення реальності: соматичні, когнітивні, польові.

На рівні тіла — це тілесні, соматичні фільтри, досвід, який ми прожили в тілі. Наші затиски, блоки — або, навпаки, гнучкість у тілі. Наш досвід так чи інакше «записаний» у тілі (те, що називають «м’язовим панциром»). Усі спогади зберігається в тілі, вони живуть й створюють своєрідний фільтр, через який ми сприймаємо нові досвіди в нашому житті.

Інший тип фільтрів — це когнітивний фільтр. Це наші уявлення про світ, про те, що правильно, що — неправильно, що можливо, що — неможливо, що я можу, що — я не можу. Це фільтр переконань.

Третій тип фільтрів — у породжувальному (генеративному) коучингу називають «розумом Поля». Це те, як ми вміємо відчувати себе частиною більшої системи, ніж ми самі. Як ми співвідносимо себе із системами більшого масштабу: сімейною, професійною, культурною тощо.

Як же відбувається конструювання реальності за допомогою всіх цих фільтрів?

Отже, є простір креативного несвідомого, де витають ідеї і немає нічого неможливого. Звідки у всі віки письменники, художники й поети черпали натхнення та образи для своїх творінь. І ось ці ідеї та потік натхнення «зсходить» до людини, і в цей самий момент натикається на цілу сіточку фільтрів різних рівнів — тілесних, когнітивних, системних.

І далі можливі два варіанти розвитку подій.

Або ця думка впирається у фільтри «ні, це неможливо», «я не можу», «так не можна», «це неправильно»; малоусвідомлювану негативну тілесну реакцію у вигляді напруження, емоції, пригніченості; або ми взагалі не помічаємо, випускаємо з уваги отриманий сигнал — просто тому що наше сприйняття не налаштоване на те, щоб його помітити.

Або, якщо ми стежимо за тим, як налаштоване наше сприйняття, потік ідей і рішень проходить крізь нас досить вільно. Ми дозволяємо життю відбуватися всередині нас, дозволяємо ідеям, думкам втілюватися крізь нас. Тобто наші фільтри не перешкоджають тому, щоб ми реалізували свій потенціал.

І саме над цим ми в породжувальному (генеративному) коучингу й працюємо: як налаштувати фільтри так, щоб те найкраще, що може народитися в кожній людині (а в кожній людині є потенціал, «за визначенням», цим вона відрізняється від тварини — тим, що може створювати те, чого не було раніше у світі), проявилося назовні. Як відкрити й налаштувати свої фільтри так, щоб потік життя, ідей, нашого творчого потенціалу проходив і втілювався у світ крізь нас? Це те, що дозволить зробити наше життя наповненим, реалізованим, щасливим і, дуже часто, успішним.

І ми переходимо до третього принципу. Він говорить про те, що фільтри, які в нас є на соматичному, когнітивному та польовому (системному) рівні, існують у двох формах: у неусвідомленій, і тоді, як правило, це проблема, та усвідомленій — і тоді ми можемо з цим щось зробити.

Неусвідомлений фільтр — це коли є реакція, але немає розуміння, звідки вона. І ми не можемо її змінити, керувати нею. До неусвідомлених фільтрів ми також відносимо 4 типи інстинктивних реакцій, які нам дані природою. І вони рятують в екстрених ситуаціях.

• Бий
• Тікай
• Завмри
• Здайся

Ці базові реакції прописані в тілі, і коли ситуація небезпечна, неусвідомлено ми реагуємо одним із цих способів. Ми можемо повестися агресивно, ми можемо втекти, ми можемо завмерти, дисоціюватися, або “здатися” (відчуття апатії, безсилля). Кожному з нас одна з цих реакцій притаманна більшою мірою. Тобто в нас є «улюблені» способи реагування, якими ми користуємося частіше. Ці способи нам дані за замовчуванням, як живим істотам, з історією розвитку від тваринного світу. Це даність, яка не дуже усвідомлена. Це фільтри базові, які просто є.

У породжувальному (генеративному) коучингу (і трансі) ми приділяємо величезну увагу тому, щоб ці автоматичні, звичні реакції змінити, перенавчити себе усвідомлено створювати й підтримувати стан креативного потоку. Стан відкритого, усвідомленого, центрованого, заземленого відчуття того, що ми стійкі й відчуваємо зв’язок зі світом. Якщо ми зустрічаємо складні обставини в такому стані… ми можемо відчути всередині себе гнів, страх, образу, але напрацьований COACH-стан (збалансований, породжувальний, усвідомлений спосіб реагування) він дозволяє по-іншому відреагувати, не одним із цих чотирьох автоматичних способів, хоча вони теж рятують. Просто ці реакції не приведуть до нової поведінки, нових рішень, а лише ще раз проведуть вас звичним циклом обставин… Якщо ми утримуємо себе в креативному потоці, ми генеруємо нову поведінку, ми видаємо нову реакцію, ми по-новому поводимося зі своїми складними почуттями. Це допомагає почати жити життя по-іншому, більш ресурсно, більш відкрито, більш ефективно та більш гармонійно.

У породжувальному (генеративному) коучингу оцій фоновий стан розуму-тіла, в якому ви перебуваєте, вважається базовим чинником, який визначає, що ви здатні зробити у світі.

Коучинг — це мистецтво вдосконалюватися, мистецтво розвиватися, мистецтво досягати чогось, чого, можливо, ще не було у світі. У терапії головне питання — «Що з тобою не так? У чому проблема? На що скаржишся?», у традиційному коучингу це питання «Куди ти хочеш? Яка твоя мета?», у породжувальному (генеративному) коучингу ми запитуємо «А що ти хочеш створити в цьому світі?», тому що те, куди людина хоче, може ще не існувати в той момент, коли вона висловлює свій намір. Реальність, в яку людина прагне потрапити може існує поки що іншому рівні — квантовому світі безмежних можливостей несвідомого. Тут, у реальному світі, можливо, ще немає прикладу того, чого вона хоче. Як колись не існувало літаків, інтернету чи телефону.

Тому в породжувальному коучингу перше питання — що ти хочеш створити у своєму житті? І за ним одразу йде наступне: в якому стані балансу розуму й тіла ти маєш перебувати в цей момент, або весь цей час, щоб бути здатним успішно реалізувати свою мету? Це базовий фокус уваги в породжувальному коучингу й базові питання, до яких ми весь час повертаємося.

Це перша відмінність цього підходу від інших «коучингів».

Інша відмінність — це дуже креативне й нестандартне ставлення до складних обставин, до перешкод, які гарантовано з’являються в житті, щойно людина ставить собі якусь значущу мету.

Напевно, ви згадаєте ситуації, коли, щойно ви задумали цікавий проєкт, поставили важливу для себе ціль — з’являється мільйон обставин, які кажуть: «не треба туди йти!». Знайомі вас відмовляють, трапляються сбої на рівному місці, долають внутрішні сумніви. У кожного з нас є купа прикладів того, що коли людина до чогось прагне — для неї значущого — є безліч обставин, які цьому перешкоджають.

І в породжувальному (генеративному) підході ставлення до перешкод взято з правил айкідо, як принцип «креативного ненасильства». Він дозволяє в кожній такій обставині, у кожній такій перешкоді бачити сутнісну силу, енергію, яку можна трансформувати в ресурс і в підтримку.

На відміну від терапії та класичного коучингу, ми не боремося з перешкодами й симптомами, ми не обходимо їх, а робимо крок їм назустріч. Є принципи, правила й конкретні вправи про те, як цю перешкоду можна трансформувати собі на допомогу й підтримку, зробити її джерелом енергії та ресурсу для себе, для досягнення мети. І більше того, у породжувальному (генеративному) підході ми говоримо про те, що практично неможливо потрапити в креативний стан, не маючи перешкод. Тому що зі взаємодії протилежностей народжується творча іскра. Тобто всі обставини, внутрішні чи зовнішні — це все паливо для творчого, созидального руху вперед до своєї мети.

 

Що таке генеративний COACH-стан , як його створити та чим від відрізняється від нашого частого CRASH-стану, читайте в наступній статті.